Настав новий день, і цей день – сьогодні . Що ми для себе обираємо цього дня? Чи спроможні ми зробити його таким, яким ми хочемо його бачити? Чи здатні ми змінити своє майбутнє? А може, ми його змінюємо і не помічаємо цього?
Жити справжнім чи ми самі вороги собі?
Ми можемо прожити новий день так, як ми робимо це завжди, часом просто усвідомлюючи, що, рухаючись невеликими кроками, в таємничу невідомість, повну непередбачуваних і не зовсім очікуваних подій, ми мало що можемо змінити. Нам досить просто лежати на дивані, мріючи про прекрасні речі, але це навряд чи що змінить у нашому житті. Ми щодня говоримо собі, що треба робити те й те, чинити так і так. Ставимо собі недосяжні горизонти і з невідомих причин нічого не робимо. Якби лихо сталося у ближнього, ми цілком упевнено можемо вказати йому на його помилки, і знаємо, з яких обставин вони витекли. Але коли питання стосується саме нас, ми стаємо в глухий кут… Нам складно оцінити свою ситуацію, щоб справді жити справжнім.
Часто ми віддані скоріше нічого не змінювати у своєму житті і чекати, що якісь сили приведуть наші справи до ладу, аніж жертвувати тим «склепом», що створювали самі протягом багатьох років.
Нас надто тягне наше минуле, воно не дає нам жити сьогоденням і відповідно рухатись у майбутнє. Ми звертаємося до нього за емоціями, за світлими спогадами, яких більше немає, виколупуючи з прожилок пам'яті всі моменти, які хотілося б повернути та прожити їх заново. Ми утримуємо минуле і не відпускаємо його. Тому ми займаємося самоїдством. Не роблячи або роблячи що-небудь, ми докоряємо себе за всі дії, які ми вчиняємо. І як наслідок, ми часто через зайві переживання схильні йти в хворобу. Такий зв'язок описаний у принципах, на яких побудована психосоматика . Вболіваємо ми також і через майбутнє, яке намарили собі, і яке не завжди збувається так, як би нам того хотілося.
Таким чином, ми потрапляємо у кругообіг зв'язку наших проблем – хвороб. Тому ми не можемо повністю розслабитися, розкріпачитися, зітхнути на повні груди ті потоки повітря, які так необхідні нам для нашого повноцінного життя. Деколи бувають моменти, коли ми не відчуваємо руху вперед, у світле майбутнє.
То навіщо ж триматися за минуле? Поки ми тримаємо минуле, не настане сьогодення. А майбутнє відповідно не настане без сьогодення, доки воно ілюзорне. Звернення у минуле й у майбутнє не дає звільнення емоційних потоків реального. Тобто, коли людина або мріє про ілюзорне майбутнє, або живе спогадами про минуле, то вона не перебуває в теперішньому. Він як би не живе.
А що означає жити сьогоденням?
Жити тут і зараз і невпинно працювати над собою і для себе — це означає жити справжнім! Простіше кажучи, самовдосконалюючись, ми перебуваємо в динаміці життя і вже не в змозі дозволяти таким процесам застою (про які сказано вище) гальмувати нас.
Що ж таке самовдосконалення? Визначення терміна таке. Це самовиховання або свідома і цілеспрямована дія людини по відношенню до самої себе, з метою розвитку певної свідомості моральності та моральних якостей, відповідно до уявлень про моральний ідеал. Простіше кажучи, це свідомий розвиток особистісних навичок та якостей людини .
Живучи в постійному процесі пізнання, ми починаємо бачити наше життя і стосунки в ньому під іншим кутом зору, перестаємо ділити життя на чорне та біле, вчимося отримувати з усього урок, ми самі задаємо собі вектори вирішення наших проблем. А відповідно, стаємо господарями свого життя!
