Темі дитячих страхів відведено велику кількість матеріалу, суперечок, досліджень, спостережень. У психології дитячі страхи визначаються як емоційні реакції дітей на ситуацію загрози (реальну чи уявну), або на небезпечний у поданні дітей об'єкт, що переживаються ними як дискомфорт, збудження, бажання втекти чи сховатися.
Слід розуміти, що дитячі страхи – це реакція, а й інтерпретація того, що відбувається. Після чого реакція дитини записується і створюється алгоритм внутрішньої поведінки.
Дитячі страхи різноманітні. Одні діти бояться одного, інші – іншого. З віком страхи можуть змінюватись.
Звідки беруться дитячі страхи?
Якщо розглядати дитину як чистий лист, то у неї абсолютно немає інформації про навколишній світ і захисною реакцією виступає збудження, яке може згодом оформитися в страх. На власному досвіді можу сказати, що відповідальність за дитячі страхи несуть батьки.
Дитячі страхи можна розділити на категорії:
- страхи із причиною;
- вигадані чи страхи-наслідування;
- страхи-маніпуляції.
Перший тип дитячих страхів виникає в результаті незнайомої для дитини ситуації, це може бути різкий (гучний) звук, якого дитина не чула раніше. Сюди можна зарахувати і страх темряви, води, незнайомих людей тощо. Тобто це група страхів із пережитим негативним досвідом.
Другий тип страхів виникає в результаті спостережень дитини за іншими дітьми, персонажами казок, мультфільмів . Коли герой, обраний дитиною боїться чогось, те й дитина повторює його.
Третя група страхів з'являється, коли дитина навчається маніпулювати поведінкою батьків, усвідомлюючи свою вигоду від тієї чи іншої ситуації.
Як я сказала, відповідальність за дитячі страхи несуть батьки. Зменшити чи зовсім виключити страхи під силу батькам. Для цього слід спостерігати за своїм малюком та кожну ситуацію аналізувати. Наприклад, купаючись у ванній, малюк плюхнувся у воду і наковтався її, злякався, хоча нічого страшного не сталося. Тут потрібно зберігати спокій, спокійним чи навіть жартівливим голосом пояснити малюкові, що сталося, якщо малюк переключився, то все добре. Якщо малюк не переключився, краще залишити купання у ванній, повернувшись до неї через час, щоб ситуація забулася і придумати нові захоплюючі ігри у воді (наприклад, під душем). Реакція батьків у таких ситуаціях є індикатором для дитини, за їхньою поведінкою вона також оцінює ступінь ризику. Якщо мама спокійна, то небезпеки немає.
Найважливіше! Захистити дитину від бабусиних жартів про бабайку, про різноманітних страшних звірят, які можуть «потягти» дитину. У таких жартах дорослий захищає себе від витівок дитини, а як наслідок, формуються стійкі дитячі страхи. Адже діти абсолютно вірять у дорослих. І мудріше відразу пояснити дитині, що нікого такого не буває, ніж потім переконати її в цьому, коли дитина вже боїться їх.
Отже, запобігти дитячим страхам можна, використовуючи прості правила:
- У будь-якій ситуації дотримуйтесь спокою. Ваша поведінка важлива для дитини.
- Накладіть табу на «бабусині страшилки».
- Усі явища коментуйте малюкові: темно, тому що світло вимкнене; павучок маленький і дивись як він боїться нас великих, одразу тікає; вода мокра і лоскоче і т.д.
- Ніколи не відлучайтеся від дитини, не пояснивши куди і навіщо ви йдете. В ідеалі потрібно отримати схвалення у малюка і лише тоді йти.
- І врешті-решт будь-яку неясну ситуацію можна перевести жартома, розвеселившись, дитині буде не до страху.
Пам'ятайте, дитина як губка вбирає все, що її оточує. І те, як і що він увібрає, залежить від вас. Але й, звичайно, не можна доходити до крайнього фанатизму. Все добре в міру.
