Коли ми стаємо батьками, наше життя докорінно змінюється. Ми відчуваємо неймовірну відповідальність за своїх дітей і впевненість у тому, що зможемо виростити щасливих і хороших людей. І здається, що ми все правильно робимо, паралельно навчаючись різним методам виховання і беручи приклади з інших, але, в підсумку, стикаємося з протилежними ефектами. Наслідком стає нерозуміння між батьками та дітьми.
Про те, які помилки батьків найпоширеніші в суспільстві ми й поговоримо сьогодні. Представляємо вам 10 поширених помилок виховання, з якими ми стикаємося щодня, навіть не підозрюючи про це.
Найпоширеніші помилки батьків у вихованні дітей
І почати слід із самого народження і в міру дорослішання дитини, на кожному етапі розвитку, нас переслідують різного роду помилки батьків. Багато з них ми можемо відстежити у своїх батьків, коли вони виховували нас. Адже саме зі своїх батьків ми знімаємо моделі виховання своїх дітей.
1. "Дитина - не кошеня"
Не в прямому сенсі слова, звісно, але це помилка. Почасти, коли дитина народжується, то в ній дуже багато схожості з маленьким кошеням. І поступово, взаємодіючи з батьками, дитина стає людиною. Прикладом цьому може слугувати всім відомий Мауглі. Тому методи умовних рефлексів, що застосовуються до тварин, цілком можуть застосовуватися до дітей. У цьому немає нічого поганого. І зворотна поведінка якраз є помилкою батьків.
2. Вибір тільки однієї правильної моделі виховання
Ще один варіант поширеної помилки батьків у вихованні дітей. Моделей виховання дуже багато і обмежити дитину тільки однією моделлю у вас просто не вийде. Як мінімум за наявності двох батьків, ви вже маєте дві моделі виховання. А додайте сюди ще вплив бабусь і дідусів, то кількість збільшується. Тож, щоб не катувати себе та дитину, слід просто грамотно розставляти кордони дитині, з урахуванням різних підходів у вихованні всіх членів родини. Вважається, що діти - великі консерватори і дуже чітко можуть дотримуватися графіку режиму та основну інформацію запам'ятовують у вигляді правил. Саме тому, ми часто спостерігаємо, як одна й та сама дитина може поводитися вдома, у школі та в гостях у бабусі абсолютно по-різному.
3. Я краще знаю, що краще для моєї дитини
Поза сумнівом, це так. Батьки набагато доросліші й розумніші за своїх маленьких дітей, через життєвий досвід і прожиті роки. Але було б помилкою нав'язувати це своїй дитині. Адже вона - це не ви, дитина окрема від вас особистість. І ви не можете знати точно, що з того, що знадобилося в житті вам, обов'язково стане в пригоді їй. Час іде, змінюється суспільство, а разом із ним і багато принципів. Наприклад, кажучи, що вища освіта життєво необхідна, ви злукавите, адже дитина може зіткнутися з тими, хто, не маючи вищої освіти, стає щасливим і досягає успіху. Тому, висловлюючи свою думку, намагайтеся не припускатися помилки батьків, і робіть наголос не на твердження, а на допущення: "Я так думаю", "Мені здається", "На мою думку". Це буде чесно і ви надасте дитині самостійний вибір.
4. Вироблення повної самостійності
Особливо, коли це стосується навчання. Ви, напевно, чули або говорили самі: "Мені ніхто не допомагав вчитися, я вивчився сам. І ти маєш теж прагнути до цього". Звісно, коли дитина докладає самостійно зусиль до навчання, то результат може принести багато плюсів. Проте слід враховувати різні особливості нервової системи, тип темпераменту вашої дитини і вже тим паче не можна пускати процеси навчання на самоплив. Заохочуйте самостійність вашої дитини, але намагайтеся їй допомагати і підтримувати, щоб збільшити її шанси на успіх.
5. Виховання на рівних
Помилки батьків, коли вони намагаються грати в демократію зі своїми дітьми. Як правило, це батьки, у яких не складалися стосунки в дитинстві з їхніми батьками або вони були дітьми деспотичних батьків. Після чого вирішили виховувати своїх дітей за принципом "ми з тобою друзі". Однак, це є зайвим приводом для невротизації своїх дітей. Для прикладу варто звернутися до тваринного світу, де все чітко впорядковано. Ви напевно бачили, як поводиться качка з каченятами. Вона завжди йде строго попереду, а каченята за нею слідом. Ті, хто порушує цей ритм, виявляються з'їденими хижаками. У людей поведінка і ставлення формується приблизно так само. Коли ви поводитеся як "качка" і показуєте дитині світ з усіма небезпеками та принадами, то натомість отримуєте повагу й адекватну поведінку у відповідь.
6. Метод "батога і пряника"
Позитивне та негативне підкріплення у вихованні дитини - ще одні помилки батьків. Одні люди не порушують законів, бо бояться бути покараними, а інші - через неприйнятність такої поведінки взагалі. Виховуючи дітей, варто розуміти, що за негативного підкріплення (заборони) ви зможете зупинити небажану поведінку. Але заборони - це блоки і забороняючи вам доводиться вибудовувати нові блоки, які не зможуть спрацювати, якщо дитина потрапляє в нову невідому їй ситуацію. Діючи ж у ключі позитивного підкріплення, ви навчаєте дитину законів моральності. Обов'язково потрібно говорити дитині про своє ставлення до її дій і дій інших людей. Даючи позитивну оцінку діям дитини, вона намагатиметься їх повторити, а також відчуватиме вашу підтримку і включеність.
7. Що правильно для батьків, то правильно і для дитини
Слід уникати цієї помилки батьків у вихованні дітей. Усе те, що правильно для вас, зовсім не рівнозначне для вашої дитини. Так, наприклад, трапляються батьки, які самі займаючись спортом, виховують любов до спорту в синів і абсолютно не поділяють їхні нахили, наприклад, до мистецтва. Потрібно враховувати, що дитина - це інша людина і потрібно поважати її думку і бажання. В іншому разі, ваша напористість може лише ускладнити ваші стосунки. Ви можете просто подавати приклад своїй дитині, залишаючи вибір за нею.
8. Ведення переговорів із дитиною
Часто трапляються помилки батьків, які з боку виглядають абсолютно нелогічними. До таких належать якраз переговори з дитиною. Само собою зрозуміло, що переговори - це чудовий спосіб виховання. Але слід зважати на те, в якому віці вони доречні. Коли ми спостерігаємо на дитячому майданчику матусю, яка "веде переговори" зі своєю однорічною дитиною, то це вводить нас у подив. Адже дитина - це ціла система інтелектуальних, психофізіологічних і морально-етичних взаємодій, які вкладаються в процесі розвитку в чітку структуру. І структура мислення однорічної дитини значно відрізняється від мислення дитини 3-х років. У трирічному віці дитина здатна встановлювати причинно-наслідкові зв'язки та ставити запитання "Чому?". Саме з цього віку потрібно навчити дитину домовлятися і вести переговори.
9. Жити заради дітей
Не варто покладати на свою дитину таку велику відповідальність. Якщо ви житимете заради дітей, то вони залишаться у вас у боргу, і в разі, якщо вони не зможуть повернути цей "борг", то ви заздалегідь прирікаєте їх на почуття провини. Також не можна говорити дитині, що вона вам зобов'язана життям. Пам'ятайте, адже це ви хотіли дитину, а не вона батьків, насамперед це ваш вибір. Нині доволі часто психологи стикаються з проблемами юнацької депресії, неврозами та проблемами невротичного характеру в дітей.
10. Ми не пожили, хоч діти поживуть
Проблема реалізації батьків через дітей. Такі помилки батьків допускаються через бажання вирішити свої невирішені проблеми. Прикладом часто виступає завантаженість дитини різними заняттями, від розвиваючих і до занять іноземною мовою, плаванням, танцями тощо. Графік дитини розписаний батьками по хвилинах. І коли дитина починає чинити опір і не показує очікуваних результатів, настає дисонанс, аж до впадання одного з батьків у депресію. Позитивний результат тут складно уявити. Дитина народжується не для того, щоб вирішувати наші проблеми. Вона окрема людина, окрема особистість і батьки мають бути просто її провідниками в цьому світі.
