Темі дитячих страхів відведено велику кількість матеріалу, суперечок, досліджень, спостережень. У психології дитячі страхи визначають як емоційні реакції дітей на ситуацію загрози (реальну або уявну), або на небезпечний в уявленні дітей об'єкт, які вони переживають як дискомфорт, збудження, бажання втекти або сховатися.
Слід розуміти, що дитячі страхи - це не тільки реакція, а й інтерпретація того, що відбувається. Після чого реакція дитини записується і створюється алгоритм внутрішньої поведінки.
Дитячі страхи різноманітні. Одні діти бояться одного, інші іншого. З віком страхи можуть змінюватися.
Звідки беруться дитячі страхи?
Якщо розглядати дитину як чистий аркуш, то в неї абсолютно немає інформації про навколишній світ, і захисною реакцією виступає збудження, яке може згодом оформитися в страх. На особистому досвіді можу сказати, що відповідальність за дитячі страхи несуть батьки.
Дитячі страхи можна розділити на категорії:
- страхи з причиною;
- вигадані або страхи-наслідування;
- страхи-маніпуляції.
Перший тип дитячих страхів виникає внаслідок незнайомої для дитини ситуації, це може бути різкий (гучний) звук, якого дитина не чула раніше. Сюди можна віднести і страх темряви, води, незнайомих людей тощо. Тобто це група страхів із пережитим негативним досвідом.
Другий тип страхів виникає внаслідок спостережень дитини за іншими дітьми, персонажами з казок, мультфільмів. Коли герой, обраний дитиною, боїться чогось, то й дитина повторює за ним.
Третя група Страх з'являється, коли дитина навчається маніпулювати поведінкою батьків, усвідомлюючи свою вигоду від тієї чи іншої ситуації.
Як я і сказала, відповідальність за дитячі страхи несуть батьки. Знизити число або зовсім виключити страхи під силу батькам. Для цього слід спостерігати за своїм малюком і кожну ситуацію аналізувати. Наприклад, купаючись у ванній, малюк плюхнувся у воду і наковтався її, злякався, хоча нічого страшного не сталося. Тут потрібно зберігати спокій, спокійним або навіть жартівливим голосом пояснити малюкові, що сталося, якщо малюк переключився, то все добре. У випадку, коли малюк не переключився, краще залишити купання у ванній, повернувшись до неї за деякий час, аби ситуація забулася, і придумати нові захопливі ігри у воді (наприклад, під душем). Реакція батьків у таких ситуаціях є індикатором для дитини, за їхньою поведінкою вона також оцінює ступінь ризику. Якщо мама спокійна, значить небезпеки немає.
Найважливіше! Захистити дитину від бабусиних жартів про бабайку, про різного роду страшних звіряток, які можуть "потягти" дитину. У таких жартах дорослий відгороджує себе від пустощів дитини, а як наслідок, формуються стійкі дитячі страхи. Адже діти абсолютно вірять дорослим. І мудріше буде одразу пояснити дитині, що нікого такого не буває, ніж потім переконати її в цьому, коли дитина вже боїться їх.
Отже, попередити дитячі страхи можна, використовуючи прості правила:
- У будь-якій ситуації зберігайте спокій. Ваша поведінка важлива для дитини.
- Накладіть табу на "бабусині страшилки".
- Усі явища коментуйте малюкові: темно, бо світло вимкнене; павучок маленький і дивись, як він боїться нас більших, одразу втікає; водичка мокра і лоскоче тощо.
- Ніколи не відлучайтеся від дитини, не пояснивши куди і навіщо ви йдете. В ідеалі потрібно отримати схвалення в малюка і тільки тоді йти.
- І врешті-решт будь-яку неясну ситуацію можна перевести на жарт, розвеселившись, дитині буде не до страху.
Пам'ятайте, дитина як губка вбирає все, що її оточує. І те, як і що вона вбере, залежить від вас. Але і звісно не можна доходити до крайнього фанатизму. Все добре в міру.
