Усім не подобається брехня, багато хто "намагається" виховати своїх дітей чесними, і тільки мала частка батьків самі залишаються щирими з малюками. Так, так, тільки мала частка!
Хіба не обман: "Та куплю тобі цю кульку завтра, тільки не плач", і забуваємо, пропускаємо, не надаємо значення... а дитина чекала. Хіба не обман: "Пограю з тобою за годину", а ось уже й дві минуло, а мамі/татові, як і раніше, ніколи.
Також до обману належать і позбавлення обіцяного через непридатну поведінку дитини.
Ні вже, якщо пообіцяли зробити (купити, зводити тощо), то тримайте своє слово і виконуйте обіцянку!
Чому не можна обманювати дітей
Чому важливо бути з дитиною чесним:
- Це базова довіра до вас. Дитина віритиме вашим словам, а це і ваш авторитет як сильної особистості, батьків і повагу до вас з боку чада.
- Це спокій дитини. Вона знає, що ви на її боці, щоб там не стало, ви її не підведете, якщо дали слово.
- Дитина буде сама чесною з вами та іншими людьми.
- Дитина матиме міцний внутрішній стрижень, це її впевненість у тому, що вона сильна, гідна, вона має рацію.
Коли батьки вдаються до брехні?
- Коли брехня батька - це його особистісна характеристика.
Ясна річ, що і дитина, маючи такий зразок для наслідування, або прийме брехню як невід'ємну частину життя, або буде їй чинити опір, трудитися САМ над собою і виросте протилежною! Таке часто буває, але це дуже важко крихітці. Пройти цей шлях боротьби внутрішніх конфліктів, чинити опір найріднішому й найулюбленішому - це пекло, яке проходить сильна особистість.
- Коли батьки самі бояться.
Наші батьківські страхи часто змушують нас чинити неправильно. Так, ситуації в житті бувають найрізноманітнішими, найбільш непередбачуваними, але... Щирість батьків завжди дає сили для їх подолання.
Найпоширеніші обмани батьків перед дітьми, пов'язані зі страхами:
1. втеча, зникнення, коли дитина захопилася. Така батьківська поведінка практикується повсюдно: дитину ведуть у дитячий садок, крихітка не відпускає маму, його відволікають, мама зникає. Жахливо!
Поставте себе на місце дитини: добре знайома вам людина привела вас у незнайому і страшну компанію, яка не викликає довіри у вас, поки ви відвернулися, ваш знайомий зник. Ви б довіряли після цього такій людині? Що ж робити, якщо дитина не відпускає вас? Є маса рекомендацій: найголовніша - формуйте в дитини почуття впевненості, самодостатності та потребу в інших людях. Якщо на це все часу немає - просто, відверто і впевнено ставте її перед фактом: "За тиждень ти підеш у садок. Там будуть дітки, вихователі, з якими ти будеш гратися. Мами там поруч не буде. Я заберу тебе за годину". І так, він буде плакати (у рідкісних випадках крихітки не плачуть)! Діти не можуть не плакати! Як їм ще донести своє обурення, нерозуміння: ЧОМУ ВІН ПОВИНЕН БУТИ БЕЗ МАМИ, ЧОМУ ЙОМУ ТРЕБА В ЦЕЙ ДИТЯЧИЙ САДОК, ЧОМУ ВІН ПОВИНЕН ділитися? Але дитина прийме ваше рішення, якщо воно неухильне, обґрунтоване і висловлене прямо, по-чесному. Головне, щоб ви, батьки, були впевнені у своїх діях.
2. Мовчання, коли в сім'ї переживається горе. Так, дитина має право знати все, вона має право переживати з усіма близькими події сім'ї, навіть якщо вони трагічні. Атмосферу горя не приховати. Вона витає, а коли незнання, нерозуміння у дитини є, вона залякує, формує тривогу і невпевненість.
Як говорити? З тими почуттями - справжніми, які є у вас.
3. Заміщення неприємної життєвої ситуації (наприклад, відхід когось із сім'ї), вигаданими фактами ("поїхав у відрядження"). З пам'яті дитини цей період життя теж випадає. Він витісняється зі свідомості, але гризе потім усе життя неприємними почуттями і переживаннями. А ГОЛОВНЕ - НЕ УСВІДОМЛЮЄТЬСЯ ПРИЧИНА НЕПРАВИЛЬНИХ ВИБОРІВ І ВЧИНКІВ У ДОРОСЛОМУ ЖИТТІ!
4. "Брехня в ім'я спасіння". Правда спливе колись, але може бути потім сприйнята гостріше. Хороші психотерапевти навіть у роботу не беруть сім'ї, де від дитини приховують, що вона усиновлена - робота не піде там, де є брехня.
