Настав новий день, і цей день - сьогодні. Що ми для себе обираємо в цей день? Чи здатні ми зробити його таким, яким ми хочемо його бачити? Чи здатні ми змінити своє майбутнє? А може ми його змінюємо і не помічаємо цього?
Жити сьогоденням або чи вороги ми самим собі?
Ми можемо прожити новий день так, як ми робимо це завжди, часом просто усвідомлюючи, що, рухаючись невеликими кроками в таємничу невідомість, повну непередбачуваних і не зовсім очікуваних подій, ми мало що можемо змінити. Нам достатньо часом просто лежати на дивані, мріючи про прекрасні речі, але це навряд чи щось змінить у нашому житті. Ми щодня говоримо собі, що потрібно робити те-то і те-то, чинити так-то і так-то. Ставимо собі недосяжні горизонти і з невідомих причин нічого не робимо. Якби трапилася біда в ближнього, ми абсолютно впевнено можемо вказати йому на його помилки, і знаємо, з яких обставин вони виплили. Але коли питання стосується саме нас, ми опиняємося в глухому куті... Нам складно оцінити свою ситуацію, щоб воістину жити справжнім.
Часто ми прихильні скоріше нічого не змінювати у своєму житті й чекати, що якісь сили приведуть наші справи до ладу, ніж жертвувати тим "склепом", який створювали самі впродовж довгих років.
Нас занадто тягне наше минуле, воно не дає нам жити сьогоденням і, відповідно, рухатися в майбутнє. Ми звертаємося до нього за емоціями, за світлими спогадами, яких більше немає, виколупуючи з прожилок пам'яті всі моменти, які хотілося б повернути і прожити їх заново. Ми утримуємо минуле і не відпускаємо його. Тому ми займаємося самоїдством. Не роблячи або роблячи що-небудь, ми картаємо себе за всі дії, які ми вчиняємо. І як наслідок, ми часто через зайві переживання схильні занурюватися у хворобу. Такий зв'язок описано в принципах, на яких побудовано психосоматика. Боліємо ми також і через майбутнє, яке нагрезили собі, і яке не завжди збувається так, як нам би того хотілося.
Таким чином, ми потрапляємо в колообіг зв'язку наших проблем - хвороб. Тому ми не можемо повністю розслабитися, розслабитися, вдихнути на повні груди ті потоки повітря, які так потрібні нам для нашого повноцінного життя. Часом бувають моменти, коли ми не відчуваємо руху вперед, у світле майбутнє.
То навіщо ж триматися за минуле? Поки ми тримаємо минуле, не настане сьогодення. А майбутнє відповідно не настане без сьогодення, доти, доки воно ілюзорне. Звернення в минулий і в майбутній час не дає звільнення емоційних потоків сьогодення. Тобто, коли людина або марить про ілюзорне майбутнє, або живе спогадами про минуле, то вона не перебуває в сьогоденні. Вона ніби не живе...
А що означає жити сьогоденням?
Жити тут і зараз і невпинно працювати над собою і для себе - це й означає жити сьогоденням! Простіше кажучи, самовдосконалюючись, ми перебуваємо в динаміці життя і вже не в змозі дозволяти таким процесам застою (про які сказано вище) гальмувати нас.
Що ж таке самовдосконалення? Визначення терміна таке. Це самовиховання або свідома і цілеспрямована дія людини по відношенню до самої себе, з метою розвитку певної свідомості моральності та моральних якостей, відповідно до уявлень про моральний ідеал. Простіше кажучи, це свідомий розвиток особистісних навичок і якостей людини.
Живучи в постійному процесі пізнання, ми починаємо бачити наше життя і стосунки в ньому під іншим кутом зору, перестаємо ділити життя на чорне і біле, вчимося витягувати з усього урок, ми самі ставимо собі вектори вирішення наших проблем. А відповідно стаємо господарями свого життя!
